Нотатки про податки (6)

 

Прийнята Верховною радою податкова реформа повинна була полегшити життя бізнесу і зробити цю сферу прозоріше. На ділі ж ситуація стала навіть гірше, ніж в роки президентства Віктора Януковича.

За два дні до початку 2015 Ігор Білоус, голова Державної фіскальної служби (ДФС), вирішив підбадьорити підприємців країни.

Він написав на своїй сторінці в Facebook, що прийнятий Верховною радою 28 грудня закон Про внесення змін до Податкового кодексу, в просторіччі податкова реформа, поліпшить умови ведення бізнесу. “Це перший важливий крок до змін на краще в нашій країні”, – зазначив чиновник.

Через півтора місяця Європейська Бізнес Асоціація (EBA), яка об’єднує приблизно 900 європейських, міжнародних та вітчизняних компаній, вирішила провести опитування та дізнатися, наскільки реформи покращили життя бізнесу.

Результати виявилися не на користь ДФС. 62% опитаних фінансових директорів, бухгалтерів і фінансистів сприйняли податкові новації негативно і вважають порядок їх впровадження незадовільним. А підхід до реформи – суперечливим і некомплексним.

Реформа не допомогла ні крупному, ні середньому бізнесу. Представник першого – В’ячеслав Богуслаєв, президент великого виробника двигунів для вертольотів Мотор Січ, каже, що фактично в усіх напрямках стало гірше, а про яке полегшенні говорив Білоус, він так і не зрозумів.

“На жаль, закони, як і раніше, пишуться на швидку руку, а їх практичне застосування викликає багато питань, які на даний момент залишаються без відповідей”, – вторить Богуслаєву Олександр Ятченко, фахівець фінансового відділу компанії Бюро вин (мережа магазинів GoodWine), представник середнього бізнесу.

А директор-президент телеканалу ICTV Віктора Пінчука Олександр Богуцький і зовсім вважає, що реформа погіршила ситуацію: “Нові зміни б’ють по тих, хто завжди чесно платив усі податки та не видавав заробітну плату в конвертах. Таке враження, що нас порахували придурками тільки за те, що ми чесно вели бізнес, коли інші йшли від податків “.

Реформа як повітря

У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business, який складає Світовий банк, Україна посідає 96 місце. Поступаючись Білорусі (57 місце), Росії (62) і навіть Молдові (63). Оподаткування – одне з найбільш проблемних питань у нашій країні.

Починаючи з середини минулого року цілий ряд галузевих груп і асоціацій стали звертатися до Кабміну з пропозицією полегшити умови ведення бізнесу.

Втім, Мінекономіки всі ці пропозиції проігнорувало і вийшло зі своїм варіантом реформи, яку і затвердила Верховна рада наприкінці минулого року.

Однією з ключових її норм в уряді вважають зниження ставок єдиного соціального внеску (ЄСВ) для підприємців, що має підстьобнути бізнес перестати платити зарплати в конвертах.

В уряді обіцяють, що розмір ЄСВ за кілька років повинен знизитися з нинішніх 41% до 16,4%.

Але для цього потрібно виконати цілий ряд умов: збільшити фонд оплати праці в 2,5 рази, середню зарплату – на 30%, крім того, вона повинна в три рази перевищувати мінімальну.

Плюс до всього середній внесок по ЄСВ на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта не може бути менше 700 грн.

У нинішніх кризових умовах зробити це не так просто. Якщо вимоги за розміром середньої заробітної плати ще як то можна виконати в Києві, Харкові, Дніпропетровську, то в регіонах це практично неможливо, підкреслює Ятченко.

“Це абсолютно ідіотська ідея урядовців, які не розуміють економіку. Вводити такі обмеження категорично не можна. Очевидно, що є велика кількість людей, зайнятих неповний день. Всіх їх зараз повинні або звільнити, або відвести в тінь, тому що утримувати занадто дорого “, – зазначає Володимир Дубровський, старший економіст центру соціально-економічних досліджень CASE Україна.

Приблизно такої ж думки дотримуються і учасники опитування EBA. 80% з них категорично заявляють, що завдяки запропонованій схемі досягти задекларованої мети і зменшити навантаження на зарплату не вдасться.

Не до кінця впевнені в цій стратегії навіть в уряді. У середу на відкритому засіданні Кабміну прем’єр Арсеній Яценюк заявив, що вони проаналізують, наскільки “вдалим виявився цей експеримент”.

Оптом і вроздріб

Не оцінили підприємці та іншого “послаблення” – зменшення кількості податків з 22 до 11. 61% опитаних не вірять, що це приведе до зменшення фіскального тиску.

Ятченко зазначає, що замість очікуваного зменшення податкового тягаря відбулася лише його трансформація. При цьому був введений цілий ряд галузевих податків, які фактично збільшують фіскальний тиск на окремі галузі.

Наприклад, аграріям скасували відшкодування ПДВ при експорті, фіксований сільськогосподарський податок і підвищили земельний збір. Якщо ПДВ не буде повертатися, це загрожує втратою аграріями близько $1,4 млрд.

Супутніми “бонусами” реформи, як іронізує Алекс Ліссітса, генеральний директор Індустріальної молочної компанії, стане 30 відсоткове падіння врожайності через зменшення капітальних інвестицій, зменшення валютних надходжень від експорту майже на $3 млрд і звільнення 60 тис. працівників через банкрутства агрокомпаній.

Переведення аграріїв на сплату єдиного податку разом зі скасуванням фіксованого сільськогосподарського податку призвело до збільшення оподаткування з гектара більш ніж в 19 разів, додає він.

Рентна плата тепер буде включати в себе шість платежів. Тобто під одною обгорткою виявився цілий букет податків. Плата за землю замінюється земельним податком, який фактично абсорбує в себе і фіксований сільгоспподаток.

Однак обіцяної ліквідації туристичного збору та збору за місця для паркування транспортних засобів не буде. Хоча їх неодноразово називали неефективними.

Більше того, з легкої руки законодавців з’являються нові податки. Наприклад, додатковий акциз у сфері роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також палива.

Він буде перераховуватися до місцевих бюджетів, а його ставка складе 5% від обороту.

Цікавий нюанс: відтепер пиво буде вважатися алкогольним напоєм. Відповідно, на нього буде поширюватися стандартна ставка, як і на весь алкоголь.

Підакцизними стали і електромобілі, тому можна попрощатися з планами влади зробити цей вид транспорту популярним. Сума одноразової податку складе €110 за кожен автомобіль на електричній тязі.

Ще одне нововведення – податок для власників легкових машин з об’ємом двигуна від
3 л і вище і віком не старше п’яти років. Його охрестили податком на розкішні автомобілі, хоча такий критерій непереконливий.

“Головний недолік норми – в тому, що ряд так званих розкішних автомобілів має об’єм менше 3 л”, – відзначають в EBA. Крім того, такі моделі, як Toyota Camry, Honda Accord, Mitsubishi Outlander або Subaru Outback вважати люксовими можна з великою натяжкою.

І їх власники повинні будуть сплачувати податок на суму 25 тис. грн на рік. Зате розкішшю не вважатимуться більш дорогі автомобілі – наприклад, деякі комплектації BMW X5, Audi A6 і Mercedes Е-класу. Логічніше було б прив’язати податок до вартості автомобіля, вважають вEBA.

Однак головні претензії в учасників ринку – до зростання податку на доходи фізичних осіб. З 2015 року його ставка встановлена на рівні 20% – проти 17% торік.

“Над нами і так сміються, що ми легально платимо заробітні плати, а після цього підвищення я навіть не знаю, за кого нас будуть приймати. Який сенс був у тому, щоб змушувати платити більше тих, хто працює легально? Може бути, він у тому, щоб загнати всіх знову в тінь? “- Запитує Богуцький.

Втім, сказати, що всі прийняті рішення негативно відіб’ються на роботі бізнесу, не можна.

На думку Володимира Котенка, начальника податково-юридичної практики в Україні компанії EY, полегшення можуть відчути платники єдиного податку, яким знизили ставки з 3 5 7% до 2-4%.

А платники податку на прибуток напевно оцінять зближення бухгалтерського і податкового обліку. Правда, як обмовляється Котенко, лише після того, як звикнуть до нових правил.

Ті ж яйця, тільки в профіль

Причину такої невдалої з точки зору бізнесу реформи експерти бачать не просто в поспіху, за яку підприємці критикують Кабмін, а в самій філософії оподаткування в Україні.

Протягом усього періоду незалежності в країні діяла так звана конфіскаційних модель. “У нас держбюджет розраховується виходячи не з того, скільки можна зібрати податків без шкоди для економіки, а того, скільки потрібно державі. Відповідно, бюджет дуже роздутий “, – говорить Дубровський.

А це в свою чергу призводить до того, що плануються нереальні доходи, потім спускаються плани з їх збирання, збільшується фіскальний тиск і зрештою зростає корупція.

Україні потрібно принципово, а не косметично реформувати фіскальну систему, зазначає Тарас Качка, в.о. президента Американської торгової палати. “Платити будуть тоді, коли почнуть вимагати менше”, – вважає він.

Поки ж у фіскальній службі, резюмує Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, замість грунтовної реформи вважають за краще думати над тим, який би ще податок ввести, як натиснути на своїх громадян.

Очікувати того, що влада прислухається до прохань бізнесу, поки не доводиться. Наприкінці минулого тижня Білоус поділився через Facebook ще однією “радісною” ідеєю.

“В Україні не легалізований великий ринок оренди житла. Мало хто декларує цей вид заробітку. Однак це дохід, з якого теж потрібно платити податок. Згодні? “- Запитав він у своїх читачів.

Finance.ua

 

 

Заміну інституту дослідчої перевірки та порушення кримінальних справ за Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК) України 1960 р. на процедуру внесення інформації про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), відкриття кримінального провадження та негайний початок досудового розслідування за такою інформацією (ст.214 КПК 2012 р.) автори діючого КПК пропагували як значний прогрес, велике благо для громадян України і інструмент боротьби з міфічними відсотками розкриття злочинів тощо.

У дійсності ж встановлений новим КПК порядок відкриття кримінальних проваджень і початку досудового слідства виявився, на мою думку, суттєвим регресом у питаннях захисту інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень взагалі і дуже серйозним інструментом протиправного тиску на бізнес.

Особливо наглядним і очевидним стає такий висновок, якщо розглянути поточну практику з відкриттям кримінальних проваджень і початком досудового розслідування відносно службових осіб суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків (ст.212 Кримінального кодексу України). І це дуже важливо, оскільки ухилення від сплати податків – основний вид претензій з боку фіскальних і правоохоронних органів, що безпосередньо пов’язаний з фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання.

Як відомо, відповідно до диспозиції ст.212 КК України, положень постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 08.10.2004 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів», кримінальна відповідальність за ст.212 КК України наступає не за факт несплати податків, а саме за встановлений факт умисного ухилення від сплати податків. Точніше, якщо буде встановлено, що платником з метою ухилення від сплати податків допущено порушення вимог податкового законодавства, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів (податків, зборів, тощо), що в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян (на сьогодні – понад 609 тис. грн).

Податковий кодекс (ст.86) визначає, що єдиним документом, яким встановлюється факт порушення податкового законодавства, є акт податкової перевірки. А отже, з огляду на бланкетність диспозиції ст.212 КК України, до ЄРДР повинна вноситись інформація про порушення податкового законодавства, яке встановлене актом податкової перевірки, причому таке кримінальне правопорушення має містити у собі всі ознаки, що характеризують злочин (об’єктивна сторона, об’єкт, суб’єктивна сторона, суб’єкт).

Згадана ж редакція ст.214 діючого КПК зробила можливим внесення інформації до ЄРДР і відкриття кримінального провадження по ст.212 КК України за заявами громадян (у т.ч. конкурентів конкретного бізнесу), рапортами працівників правоохоронних органів, різного роду довідками, аналізами тощо, без будь-якої попередньої дослідчої перевірки наявності ознак злочину. У таких заявах, рапортах, довідках інколи навіть не зазначається конкретна сума, в несплаті якої підозрюються службові особи платника податків, або робиться висновок про імовірність факту такого ухилення. Про якусь достатню обґрунтованість підстав для підозр в ухиленні від сплати податків у таких випадках, як правило, не йдеться.

Таким чином, завдяки редакції ст.214 КПК України інформація про нібито встановлений факт до ЄРДР ухилення від сплати податків службовими особами суб’єкта господарювання вноситься «запросто і легко». А це означає відкриття кримінального провадження і негайний початок досудового розслідування. І з цього моменту суб’єкт господарювання починає відчувати на собі всі «принади» кримінального провадження: допити, запити на вилучення документів, їх вилучення, обшуки, перевірки і т.д.

На жаль, ситуація з необґрунтованим і протиправним втручанням силових відомств у діяльність суб’єктів господарювання суттєво ускладнюється ще й діючою редакцією ст.216 КПК, яка, з одного боку, визначає підслідність, компетенцію слідчих різних правоохоронних відомств, а з іншого – на практиці дає можливість (на підставі ч.5 абз.2 ст.216 КПК) слідчим будь-якого правоохоронного відомства фактично проводити досудове розслідування за підозрою в ухиленні від сплати податків навіть без реєстрації відповідної інформації в ЄРДР і відкриття кримінального провадження.

Так, відповідно до ч.3 ст.216 КПК, розслідування злочинів, передбачених ст.212 КК України, відноситься до виключної компетенції слідчих органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. На сьогодні це слідчі Державної фіскальної служби (далі – ДФС) України. До речі, тільки до компетенції фахівців цього відомства (працівників підрозділів аудиту ДФС України) відноситься проведення податкових перевірок і складання за їх результатами актів, відповідна інформація з яких і має бути підставою для внесення її до ЄРДР та відкриття кримінальних проваджень за ст.212 КК України.

На практиці сьогодні слідчий будь-якого правоохоронного відомства, а інколи навіть слідчі різних підрозділів одного і того ж відомства, користуючись неконкретністю, розмитістю формулювань ст.214 та 216 КПК, одночасно відкривають кримінальне провадження і проводять досудове розслідування стосовно одного і того ж суб’єкт та господарювання і одних і тих же його господарських операцій.

Особливо поширеною є практика, коли слідчий будь-якого правоохоронного органу, відкривши кримінальне провадження за фактом фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), використовуючи ч.5 ст.216 КПК, фактично проводить досудове розслідування за підозрою в ухиленні від сплати податків підприємством реального сектору економіки. Це супроводжується виїмками, обшуками, допитами тощо. Як наслідок службові особи підприємства, стосовно якого проводиться досудове розслідування різними слідчими одночасно, не знають, до слідчого якого саме відомства в першу чергу йти на допит, якому слідчому надавати документи, чи хто сьогодні прийде з обшуком. Може, хтось скаже, що це не є протиправним тиском на бізнес?

Тут варто згадати, що за КПК 1960 р. слідчий, щоб порушити кримінальну справу за ухилення від сплати податків, зобов’язаний був сформулювати підстави для цього, а службові особи платника податків, у разі їх незгоди з такими підставами, мали право оскаржити їх до суду.

Діючий же КПК, який робить можливим таке «легке» відкриття кримінальних проваджень стосовно службових осіб будь-якого суб’єкта господарювання, передбачає оскарження до суду тільки факту невнесення інформації до ЄРДР, тоді як безпідставне внесення інформації до нього та безпідставне відкриття кримінального провадження не підлягає оскарженню ні у відомчому, ні в судовому порядку. Службові особи суб’єктів господарювання, як і громадяни України в цілому, діючим КПК позбавлені права на судовий захист від протиправного відкриття стосовно них кримінального провадження.

Наведене наочно ілюструє необхідність внесення якнайшвидших змін до діючого КПК і, в першу чергу, в його ст.214, яка регламентує початок досудового розслідування і зробила наших громадян, в т.ч. службових осіб суб’єктів господарювання, в набагато більшій мірі незахищеними перед свавіллям представників правоохоронних органів.

На мою думку, чим швидше ми повернемось до інституту дослідчої перевірки наявності ознак злочину у кожному конкретному випадку і до можливості судового оскарження фактів необґрунтованого відкриття кримінальних проваджень (у межах, до речі, гарантованого ст.55 Конституції України права кожного громадянина на судовий захист), тим швидше і більше від цього виграють і кожний громадянин, і правоохоронна система, і держава в цілому.

«Юридична Газета» № 42-43 (436-437), 09 грудня 2014

 

Коментарі АППУ до проекту ЗУ №1578

Written by Среда, 24 Декабрь 2014 13:30

 

На сайті Верховної Ради України 22 грудня 2014 року зареєстровано ряд законопроектів, внесених на розгляд Кабінетом Міністрів України. Одним із таких законопроектів є проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» (реєстраційний № 1578).

Проаналізувавши основні положення вказаного законопроекту, Асоціація платників податків України вважає за доцільне висловити свої коментарі до окремих його норм.

Податок на додану вартість

Законопроектом передбачено запровадження з 1 січня 2015 року електронного адміністрування ПДВ із застосуванням електронних спеціальних рахунків та перехідного періоду до 1 квітня 2015 року протягом якогореєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001цього Кодексу.

Крім того, протягом цього періоду не застосовуються штрафи за порушення терміну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 10 днів.

Платникам податку на додану вартість надається право враховувати (за заявою платника) суми залишків бюджетного відшкодування та від’ємного значення, що були задекларовані до 01.01.2015, шляхом збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (з одночасним збільшенням податкового кредиту на відповідну суму):

без проведення перевірок - у розмірі, що не перевищує 6/12 податкового кредиту, задекларованого в податкових деклараціях з податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців (4 квартали);

решту сум - після проведення відповідних перевірок.

Законопроектом передбачається, що  з 1 квітня 2015 року платникам податку автоматично збільшується розмір суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму середньомісячного розміру суми податку, задекларованих платником до сплати до бюджету за останні 12 звітних (податкових) місяців/ 4 кварталів («овердрафт»).

Одночасно запроваджуються додаткові критерії щодо права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування платникам податку, які не мають необоротних активів в достатніх розмірах, проте відповідають іншим критеріям, за умови, що такі платники матимуть фінансову гарантію на суму заявленого бюджетного відшкодування, видану на один рік банківською установою, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, Уряд не відмовився від ідеї запровадження з 1 січня 2015 року електронного адміністрування податку на додану вартість, не дивлячись на відсутність:

затверджених всіх нормативно-правових актів, які повинні забезпечити безперебійне функціонування системи електронного адміністрування ПДВ;

готовності технічного супроводження системи (чіткого технічного завдання щодо використання баз, необхідних для визначення показників, які є складовою формули, що визначає суму податку, на яку може бути зареєстрована податкова накладна, алгоритм надання такої інформації платнику податку тощо);

проведення широкої масово-роз’яснювальної роботи серед платників податку на додану вартість та працівників державної фіскальної служби всіх рівнів щодо принципів роботи системи та технічних засобів, що її супроводжують.

Скасовується звільнення від податку на додану вартість операцій з постачання:

послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами;

послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я;

періодичних видань друкованих засобів масової інформації, навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, а також доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації.

Передбачено пільгу лише для операцій з підготовки до видання та постачання книжок українською мовою, крім видань еротичного та рекламного характеру.

Крім того, тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, крім вивезення сільськогосподарськими підприємствами – виробниками таких зернових та технічних культур, вирощених на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх власності та/або постійному користуванні, та/або на орендованих землях, зареєстрованих належним чином відповідно до встановленого законом порядку, на дату такого експорту.

 

Щодо податку на прибуток підприємств

Як і передбачає коаліційна угода об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу «Податок на прибуток».

Водночас, платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Що це означає? Це означає, що перед тим ніж прийняти таке рішення платник податку повинен замислитись і економічно обґрунтувати вигідно йому чи ні не проводити такі коригування. Звісно проводити коригування чи ні вирішувати самому платнику. І це все залежить від ряду економічних факторів, що впливають на об’єкт оподаткування конкретного підприємства.

Щодо самих коригувань, то найболючішим питанням є те, що законопроект не дозволяє включати всю суму витрат, понесених на придбання товарів, робіт, послуг, а також необоротних активів у платників єдиного податку. Точніше законопроект зобов’язує збільшити об’єкт оподаткування на 30 % від суми такого придбання. На нашу думку це повністю загубить малий бізнес, оскільки з такими суб’єктами всі відмовляться працювати. Пропозиція щодо застосування до таких суб’єктів умов трансфертного ціноутворення (для того, щоб не коригувати об’єкт оподаткування) є не зовсім логічною. Річ у тому, що застосування норм ТЦО вимагає додаткових як матеріальних, так і трудових затрат. Тому навряд чи це допоможе платнику.

Слід зауважити, що законопроект не передбачає коригування (зменшення) фінансового результату до оподаткування на суми списаної безнадійної заборгованості. Водночас, щодо коригувань, що були проведені до 01.01.15 року згідно із ст. 159 діючої редакції ПКУ, то «перехідними положеннями» передбачено порядок коригування фінансового результату як у продавця, так і покупця після 01.01.15 року.

Щодо авансових внесків, то вони як і раніше вважатимуться узгодженими податковими зобов’язаннями, оскільки нараховуватимуться на підставі річної декларації. Особливістю щодо таких внесків є те, що відповідно до «Перехідних положень» законопроекту у січні – грудні 2015 року, а також січні – травні 2016 року авансові внески сплачуватимуться за «старими правилами», а їх сума визначатиметься за підсумками декларації за 2014 рік. Це означає, що сплачені «дивідендні» авансові внески знову будуть вилучені з обороту і не зменшуватимуть авансові внески з податку на прибуток.

До речі щодо «нововведень» в частині сплати авансів на дивіденди, то не ясним залишається питання, якщо такі дивіденди виплачуватимуться за підсумками попередніх років, наприклад 2009 рік. Як тоді розрахувати так зване перевищення дивідендів над значенням об’єкта оподаткування щоб сплатити авансові внески? І взагалі чи можна буде застосовувати запропоновану норму ст. 57 законопроекту до виплати дивідендів за попередні звітні періоди?

Як і раніше невідомо яким законодавчим документом при визначенні податків керуватимуться неприбуткові організації. Чи сплачуватимуть вони податок на прибуток з операцій, що не звільнені від оподаткування (наприклад, дохід від курсових різниць, продажу основних засобів тощо). Адже є підозра, що у разі здійснення так званих «прибуткових» операцій контролюючі органи можуть наполягати на позбавленні статусу неприбутковості. Тому це питання є нагальним, яке потрібно терміново вирішувати.

Не зовсім ясно чи матимуть місце в «податковому обліку» такі витрати як витрати «негосподарського призначення». Є великі сумніви, що контролюючі органи дозволять включати до витрат штрафи, нестачі зверх норм природнього убутку тощо. Тим паче, що контролюючими органами на семінарі було заявлено, що сплачені штрафи не можуть бути витратами при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Законопроектом пропонується суттєво змінити підхід до оподаткування податком на прибуток страхової діяльності відповідно до якого вважається за доцільне запровадити двоступеневу систему оподаткування, яка характерна для багатьох країн Євросоюзу.

Передбачається, що страхові організації сплачуватимуть податок на прибуток за загальними правилами (тобто податок на прибуток за даними фінансової звітності, відкоригований на певний законодавчо визначений набір показників), зменшивши його на податок з доходів, сформований за принципами, що існують на сьогоднішній день.  При цьому, зменшення до від’ємного значення не передбачається.

Щодо податку з доходів фізичних осіб 

Щодо податку з доходів фізичних осіб, то відразу зауважимо, що Урядом планується змінити ставку податку до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, база оподаткування яких перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Замість 17 % ставка оподаткування становитиме 20 % від суми такого перевищення.

Також пропонується збільшення ставки до 20 % для оподаткування пасивних доходів (процентів). Наразі ставка оподаткування для таких доходів становить 15 %.  Це може призвести до відтоку вкладів фізичних осіб із банківської системи, що ще більше поглибить кризу в цій системі.

Що стосується таких доходів як інвестиційний прибуток, роялті, то ставка оподаткування теж складатиме 20 %. (наразі 15 %). Застосування лінійної ставки звісно звільнить фізичних осіб від обов’язкового декларування цих доходів.

Ставка для оподаткування дивідендів залишається на рівні 5%, але тільки для дивідендів по акціях та корпоративних правах, виплачених резидентами – платниками податку на прибуток підприємств. В іншому випадку ставкастановитиме 20 %. Це дивіденди, отримані від нерезидентів, від платників єдиного податку тощо.

Досить суттєво змінився порядок оподаткування спадщини. Тепер ставка податку залежить не тільки від ступеня спорідненості, а й від вартості успадкованого майна. Так ставка «0» застосовуватиметься тільки для спадкоємців першого ступеня спорідненості і за умови, що вартість успадкованого майна не перевищує 1 000 000 грн. Якщо вартість об’єкта спадщини перевищує 1 000 000 грн., то із суми такого перевищення сплачується податок у розмірі 5 %. Аналогічна ставка застосовується і для спадкоємців не першого ступеня спорідненості не залежно від вартості об’єкта спадщини.

Як і раніше обов’язок щодо подачі декларації передбачено тільки для тих осіб, що отримували доходи у вигляді заробітної плати більше ніж від 2-х податкових агентів і розмір такого доходу перевищує 120 мінімальних заробітних плат на рік.

На відміну від діючої редакції законопроектом чітко передбачено порядок подання податкових розрахунків особами. що виконують роль податкових агентів. Оскільки у планах Уряду навести «порядок» у контролі витрат в порівнянні з доходами фізичної особи. суб’єкти господарювання змушені будуть подавати до податкових органів інформацію про отриману оплату за послуги, які є підставою для отримання податкової знижки відповідно до статті 166 ПКУ або реалізують громадянам товари (роботи, послуги) вартість неподільної одиниці яких перевищує 25000 гривень.

Як і передбачалось раніше, законопроект передбачає запровадження методу контролю за витратами та доходами, тому пропонується включити до загального місячного доходу доходи, визначені як позитивне значення різниці між сумою витрат платника податків, понесених у звітному періоді та сумою доходів, отриманих таким платником податків, з врахуванням норм статті 392 Кодексу.

Громадян України «зацікавило» питання, що в рамках податкової реформи для встановлення контролю над відповідністю витрат громадян їх доходам продавці товарів і послуг будуть зобов'язані надавати фіскальній службі інформацію про значні придбання фізичних осіб (у проекті. як відмічалось вище  це сума 25 000 грн.).

Згідно з повідомленням, таким чином, завдяки даним про значні витрати, будуть проявлятися платники податків, які раніше ухилилися від декларування та оподаткування частини своїх доходів. Саме для прихованих від оподаткування доходів, які в подальшому будуть виявлені і розраховані через непрямі методи, передбачається застосування подвійної базової ставки ПДФО (2х15% = 30%). Відзначимо, що подвійний розмір ставки ПДФО і сьогодні застосовується для оподаткування окремих категорій доходів , зокрема, нарахованих як виграш чи приз. Звісно збільшена ставка податку буде застосовуватися виключно щодо несумлінних платників податків при виявленні доходів, прихованих від оподаткування.

Слід відмітити, що до введення непрямих методів всім фізичним особам буде запропоновано разове добровільне декларування готівкових коштів і майна із звільненням від будь-яких санкцій, навіть якщо майно було придбано за рахунок неоподатковуваних раніше доходів.

Законопроектом також скасовано пільги за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення, укладених із страховими організаціями.

Здійснено уточнення норми щодо умов, за яких доходи у вигляді відшкодованих платнику податку витрат на відрядження, не включаються до оподатковуваного доходу. Тобто всі обмеження, що раніше передбачались ІІІ розділом Податкового кодексу України перекочували до розділу ІV. Тільки раніше обмеження були як для фізичних осіб, так і суб’єктів господарювання, то наразі такі обмеження стосуються тільки фізичних осіб.

І найголовніше. Законопроект передбачає перелік витрат, які фізична особа підприємець може включити до складу витрат. Це питання турбувало багатьох підприємців. Асоціація платників податків України неодноразово акцентувала на цьому увагу. Мало того, наші фахівці самостійно підготовили проект узагальнюючої консультації з цього питання. Але дальше розмов питання не просунулося. У разі прийняття цього законопроекту підприємець матиме право на витрати з оренди, відрядження тощо. Однак, такі витрати як амортизація, використання власного автомобіля для цілей підприємництва і інші, надалі залишаються за бортом законодавства.

Щодо місцевих податків

 

Законопроект передбачає, що до місцевих податків належать лише два податки: податок на нерухомість та єдиний податок. В свою чергу податок на нерухомість об’єднує в собі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плату за землю та новий податок – транспортний.

Місцеві податки встановлюються рішеннями сільських, селищних та міських рад і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. При цьому місцеві ради обов’язково  встановлюють плату за землю і транспортний податок, як складові податку на майно, та єдиний податок. Запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вирішується місцевими радами самостійно.

В обов’язковому порядку рішення про встановлення місцевих податків має бути офіційно оприлюднено відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків. Копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків у десятиденний строк з дня їх оприлюднення надсилаються до відповідних контролюючих органів.

Передбачена норма на випадок, якщо місцеві ради не приймуть рішення про встановлення обов’язкових місцевих податків. Такі податки будуть справлятись відповідно до норм Податкового кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю – за ставками, що діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується її застосування.

По платі за землю скасовується ряд спеціальних ставок, які встановлені для окремих категорій земель чи суб’єктів в залежності від цільового призначення земельних ділянок чи видів діяльності суб’єктів господарювання,  при цьому не тільки надавши право їх диференціювати і встановлювати органам місцевого самоврядування, а й підвищивши верхню граничну межу податку для всіх категорій земель, крім сільськогосподарських угідь, в три рази.

Крім того, для тих суб’єктів господарювання, які мають сьогодні земельні ділянки в постійному користуванні, але згідно із Земельним кодексом не можуть мати їх на такому праві, максимальна ставка може бути встановлена у розмірі до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки, тобто на рівні максимального граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Розширено повноваження місцевих рад щодо встановлення пільг із земельного податку. Скасувавши виключно всі пільги по земельному податку для юридичних осіб, надано право місцевим радам своїми рішеннями звільняти від сплати земельного податку юридичних та/або фізичних осіб. Чи будуть сільські, селищні, міські ради об’єктивними у прийнятті таких рішень? Можна лише сподіватись, що надання пільг по земельному податку окремим категоріям юридичних осіб буде обґрунтованим і не зашкодить місцевим бюджетам.

Для фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, запроваджено новий транспортний податок на легкові автомобілі, які використовувались до 5 років з об’ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. – для бензинових двигунів, понад 2500 куб. см. – для дизельних двигунів. За кожен такий автомобіль ставка податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень. Разом з тим, при запровадженні цього податку не враховано дату початку використання автомобіля: з моменту його випуску чи з моменту придбання тим чи іншим власником. Тому слід було б уточнити що об’єктом є вказані автомобілі, термін використання яких не перевищує 5 років з моменту їх випуску.

Пропонується реформування спрощеної системи оподаткування,зокрема шляхом зменшення кількості груп платників єдиного податку – з шести до чотирьох, збільшенням річного обсягу доходу, зняттям  обмеження щодо кількості працюючих (крім другої групи фізичних осіб), а також значним зменшенням ставок єдиного податку.    

При цьому зберігається спрощена система оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників – платників фіксованого сільськогосподарського податку, яких віднесено до четвертої групи платників єдиного податку.

Однак значний ріст податкового навантаження для платників цього податку за рахунок  збільшення ставок податку в три рази, індексації нормативної грошової оцінки земель має спонукати   сільськогосподарські підприємства за результатами діяльності 2014 року провести аналіз впливу змін законодавства і прийняти рішення щодо вибору  загальної чи спрощеної системи оподаткування.

Одночасно на сайті Верховної Ради України оприлюднені законопроекти(реєстраційний №  1562 та № 1563), якими  передбачено відповідно введення на один рік додаткового імпортного збору та внесення  змін до Митного кодексу України.

Обʼєктами оподаткування додатковим імпортним збором є товари, зазначені у частинах першій та другій статті 277 Митного кодексу України, крім життєво необхідних товарів відповідно до статті 5 цього закону.

Життєво необхідними товарами, згідно з проектом, є: нафта, природний газ, неопромінені паливні елементи (твели), електроенергія, вугілля, бензини та дизпаливо, валюта, цінні папери та банківські метали, міжнародна технічна та гуманітарна допомога, товари, що ввозяться для забезпечення діяльності Чорнобильського Фонду „Укриття”, товари, оплачені за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, продукція оборонного призначення.

Додатковий імпортний збір буде стягуватися з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту (тобто для вільного обігу на митній території України), незалежно від країни їх походження за ставками:

- 10% для товарів, які класифікуються в 1 - 24 товарних групах згідно з УКТЗЕД – живі тварини, рослини, продукція з них та всі продукти харчування;

- 5% для товарів, що класифікуються в 25 - 97 товарних груп згідно з УКТЗЕД – всі інші товари;

- 10% для товарів, що підлягають обкладенню ввізним митом згідно із статтею 374 Митного кодексу України, – будь-які товари, що ввозяться на митну територію України громадянами.

Передбачається, що ці зміни набудуть чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з пояснювальними записками до цих законопроектів необхідність їх прийняття виникла у зв’язку з погіршенням стану платіжного балансу України, значного скорочення золотовалютних резервів держави. Законопроекти розроблено з урахуванням відповідних положень Статті XII ГАТТ-1994 і Домовленості про положення ГАТТ-1994, які стосуються платіжного балансу, що стали частиною національного законодавства України після набрання чинності Законом України „Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”.

Разом з цим, законотворець не зазначає, що згідно з тією ж самою статтею XII ГАТТ-1994 сторони визнають, що для досягнення цілей підтримання чи відновлення рівноваги своїх платіжних балансів бажано у міру можливості застосовувати заходи, які скоріше розширюють, ніж скорочують міжнародну торгівлю.

На сьогодні ж, згідно з даними офіційного сайту Національного банку України, дефіцит платіжного балансу України за ІІІ квартал обумовлений, зокрема, падінням імпорту товарів за рахунок скорочення фізичних обсягів поставок: неенергетичний імпорт зменшився на 33,4 % у річному вимірі; поставки продовольчих товарів скоротилися на 28,4 % у річному вимірі, внаслідок зниження купівельної спроможності домогосподарств, втім така ситуація була компенсована зростанням імпорту за іншими товарними групами (але порівняно з аналогічним кварталом попереднього року і за цими групами спостерігалось падіння).

Крім того, Україна вже має досвід запровадження додаткового мита – 13 % на імпорт транспортних засобів у 2013 році – така практика мала негативний вплив на рівень імпорту зазначеної категорії товарів, внаслідок чого і була припинена, не досягши своєї мети.

Натомість, на сьогодні Митним кодексом України передбачено, що товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України, не є обʼєктом оподаткування митним платежами. Ця норма завжди відкривала можливість для перевезення через митний кордон України товарів дрібними партіями, так зване „човникарство”, а з набуттям чинності запропонованих норм, це стане єдиним законним шляхом для імпорту товарів в Україну. Адже, купівельна сьогодні платоспроможність падає, курс іноземних валют росте – всі ці фактори і так не мають позитивного впливу на зростання імпорту та створення інвестиційної привабливості нашої держави.

Зважаючи на викладене, виникає питання щодо доцільності запровадження таких норм, які  призведуть не тільки до суттєвого зменшення імпорту товарів в Україну та і до масового ухилення від сплати податків під час митного оформлення товарів.

Починаючи з січня 2014 році платники податків, зборів, платежів (юридичні особи та самозайняті особи) зможуть формувати податкову звітність у електронному вигляді в одному пакеті (декларація + додатки) та надсилати її до органів Міндоходів у режимі реального часу, використовуючи новий електронний сервіс «Електронний кабінет платника податків». Його впроваджено в експлуатацію в Міндоходів з 5 грудня 2013 року. Зазначений сервіс надасть платникам ще й інші можливості. Так, вони зможуть: - переглядати уже подану та сформовану звітність; - переглядати інформацію щодо стану розрахунків з бюджетом, зокрема інформацію про заборгованість зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів); - скористатися підказкою «Податковий календар» та інформацію із довідників (ДПІ, КВЕД, КОПФГ, УКТЗЕД, форм власності, органів виконавчої влади, ознак доходів, ознак податкових пільг тощо). Більш детально про роботу сервісу читайте на веб-порталі Міністерства доходів і зборів України у розділі «Електронний кабінет платника податків».

Закон України від 5 липня 2012 року №5083 (далі Закон №5083 ) уніс чергові зміни в Податковий кодекс України (ПК). Незважаючи на те,що назва Закоу №5038 декларує лише зміни, зумовлені проведенням адміністративної реформи,насправді серед нововведень є й суттєвіші. Наприклад, Закон № 5083 повертає авансові внески з податку на прибуток. З 1 січня 2013 року введено річний податковий звітний період із податку на прибуток,а для підприємств із річним прибутком понад 10 млн грн. установлено обов’язок щомісячно сплачувати податок на прибуток авансом. Нагадаємо: раніше в Україні вже існував механізм авансової сплати податку на прибуток підприємств,і тоді обсяг податкової звітності,а також витрати на адміністрування цього податку на підприємствах були далеко не мінімальні.

ads
ads
ads
ads
ads