Податки (18)

 

Сума компенсації втрати частини зарплати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, що нараховується після звільнення працівника, є базою нарахування єдиного внеску.

Нагадаємо, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для роботодавців є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату за виконану роботу, строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Згідно з п.п. 2.2.8 п. 2.2 розділу ІІ цієї Інструкції до фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати відносяться фонду додаткової заробітної плати.

 

Коли орган доходів і зборів може ліквідувати суб’єкта господарювання

 

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 51 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання (абз. 12 ч. 1 ст. 239 ГКУ).

Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі:

- неподання протягом одного року в органи доходів і зборів податкових декларацій, документів податкової звітності;

- якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;

- провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству;

- наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- наявності в органі доходів і зборів передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання, то керівник органу доходів і зборів приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

 

Штрафи за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соцвнеску можуть застосовуватися лише у разі його несплати підприємцем на загальній системі оподаткування до 10 лютого року, наступного за звітним

 

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачено сплату фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування авансових платежів з єдиного внеску. При цьому, штрафні санкції за несплату авансових платежів до зазначених платників органами доходів і зборів не застосовуються.

Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску може застосовуватися лише до річного періоду, тобто у разі несплати підприємцем на загальній системі оподаткування єдиного внеску до 10 лютого року, наступного за звітним, до нього застосовуються штрафні санкції у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нагадаємо, що фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують ЄСВ протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25% річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної органами доходів і зборів для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.

Суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації.

 

 

Якщо тимчасова непрацездатність настала не за основним місцем роботи, а за місцем прописки, дозвіл головного лікаря на видачу лікарняного не потрібен

 

Фонд з ТВП в листі від 06.09.2013 р. № 04-29-2393 роз'яснив, чи потрібно листок непрацездатності засвідчувати підписом головного лікаря та печаткою лікувально-профілактичного закладу, якщо працівник його оформляє за місцем своєї реєстрації, а не за місцем роботи.

Так, згідно з Інструкцією №455 видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем при пред'явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного. При цьому видача листка непрацездатності (довідки) в амбулаторно-поліклінічних закладах лікуючим лікарем, переважно, здійснюється за місцем проживання чи роботи.

Фонд звертає увагу, що згідно зі ст. 29 ЦКУ фізична особа може мати кілька місць проживання. А відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України.

Таким чином, дозвіл головного лікаря, який засвідчується його підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу, на отримання застрахованою особою листка непрацездатності за місцем реєстрації згідно з відміткою у паспорті, не потрібен.

Обставини щодо обслуговування застрахованої особи у медичному закладі (за місцем проживання або роботи) розглядає комісія (уповноважений) із соціального страхування, яка й приймає ґрунтовне рішення про призначення допомоги.

 

 

Платники єдиного податку І і ІІ груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати ЄП один раз на рік на час відпустки протягом одного календарного місяця

 

Також, не сплачується єдиний податок за період хвороби, підтверджений копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Про це зазначено у п.295.5 статті 295 Податкового кодексу України.

Інформація про період щорічної відпустки і терміни втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається до податкової інспекції за заявою у довільній формі. Окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки і терміну втрати працездатності, нормами Податкового кодексу України для таких платників не передбачено.

Одночасно, платники єдиного податку першої і другої груп є платниками єдиного соціального внеску. Чинним законодавством не передбачено пільг щодо його сплати на час відпустки та хвороби. Отже, єдиний соціальний внесок сплачується незалежно від діяльності чи фінансового стану платників податків.

 

ads
ads
ads
ads
ads